***

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Василь Симоненко

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.06.2021. ***
• 26.06.2021. ***
• 25.06.2021. ***
• 23.06.2021. ***
• 22.06.2021. ***
• 20.06.2021. ***
• 19.06.2021. ***
• 18.06.2021. ***
• 17.06.2021. ***
• 16.06.2021. ***
• 14.06.2021. ***
• 13.06.2021. ***
• 12.06.2021. ***
• 07.06.2021. ***
• 06.06.2021. ***
• 04.06.2021. ***
• 02.06.2021. ***
• 01.06.2021. ***