Конвалiя

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..

Леся Українка, Волинь, 30.10.1884

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.02.2021. Коли б не ти
• 25.02.2021. Contra spem spero
• 24.02.2021. Скрiзь плач, i стогiн, i ридання
• 23.02.2021. Хто вам сказав, що я слабка?
• 21.02.2021. Конвалiя
• 20.02.2021. Як дитиною, бувало...
• 19.02.2021. Куди це ти каче?
• 18.02.2021. Журавлинi очi
• 17.02.2021. Колимськi конвалiji
• 14.02.2021. Вiдповiдь
• 13.02.2021. Лагiднiсть злоби
• 11.02.2021. Я вам цей борг нiколи не залишу
• 10.02.2021. Нехай горить трава по осенi
• 09.02.2021. Я запитую в себе...
• 08.02.2021. Iз листа до рiдних...
• 06.02.2021. Неначе стрiли
• 04.02.2021. Лiс випустив мене з обiймiв