Коли додому линуть журавлі
Напровесні над рідними полями,
Край обрію торкаються землі
Крильми, немов пробитими щитами.
Попереду чи сотник, чи вожак
Тримає стрій належно та уперто.
Ну як їх не впізнати, люди, як?!
Вони зуміли небеса протерти.
А кіптява не стишена чорнить,
Мов заволока над стражденним краєм,
І журавлині очі кожну мить
Питально в наші душі заглядають.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.