ОДА ЖІНЦІ
Красиво жінці з квітами, красиво!
І волосинка у косі не сива,
І смага не пекуча на устах,
І висота над нею, висота!
І ув очах її – небесна сила,
І усмішка – ясніша всіх звитяг,
Немов ніколи в Бога не просила
Послати смерть – та легшу, ніж життя.
Красиво жінці в білому, красиво!
Немов ніколи інше й не носила,
Немов у світ прийшла якраз така.
Мов білогруда ластівка – рука…
Та ще в очах лукавить ворожинка,
Та іскра сміху – сонце у росі…
…Коли тебе така кохає жінка,
То ти, вважай, живеш на небесі.
Красиво жінці в чорному, красиво!
Немов вона одвік не голосила,
Не падала на віко долілиць.
Лиш в пишних залах обраних столиць
Все пропливала в чорнім, пропливала,
Тобою вже намріяна колись –
Велично-недосяжно, ніби пава, –
Й ти не любив її, а лиш моливсь!
Я ж пам’ятаю жінку у любові,
У любощах, у шалі, у розповні
Таких утіх, куди словами – зась!..
Вона небесним даром розлилась.
Не згадую ні квітів, ні убрання –
Нам одібрало голови і річ.
І стогне ніч од вечора до рання –
Усім життям не сплатиш за ту ніч…
Красива жінка, Господи, красива!
І Ти мене судити не берись –
Лише за неї я Тобі моливсь.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
