Пустка

Сторож пустки
Шон Маклех Патрик
«А ви хіба не знали,
Що життя людське – це пустка,
А Місяць – сторож його?»
(Шеймус О’Коннор)

Він теж старий – оцей блідий дивак,
Він свідок і жебрак, та не сліпий, однак,
Цей сивий сторож тьми нічного неба –
Осінній місяць, привид і остання треба
Цих божевільних непотрібних днів,
Цієї пустки мовчазної, непотрібних слів.
Він теж як нагороду носить шрами
Років і космосу, глядач людської драми,
Він мислить вічністю і словом «бути»,
Він в дУші виливає келихи отрути,
І волоцюгою плететься у скорботні сни,
І каже на людей зневажливо: «Вони»,
І листя клена бачить сторінками
Старої книги, що пошерхлими руками
Гортає жінка – сива і самотня, і сумна...

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.03.2016. Поговори со мной
• 29.03.2016. Упавшие вверх
• 28.03.2016. Алая птица на верхней палубе Города
• 27.03.2016. Пока никого. Воскресенье слов.
• 25.03.2016. Следы
• 24.03.2016. Стучи. Не отворяют? Стучи ещё.
• 23.03.2016. В стекло уткнув свой черный нос
• 22.03.2016. Диалог убитого с ещё не убитым
• 21.03.2016. разрывает смехом завесу бытия
• 20.03.2016. Свет улыбается во сне. Война во сне смеётся.
• 19.03.2016. Любовь и ежедневность. А ночью - сны. И днём.
• 18.03.2016. Сам себе человеком, а жизни - крестом
• 17.03.2016. дай мне небеленого полотна длиной в два роста
• 16.03.2016. Пустка
• 15.03.2016. Город, люди, снова время сарказмом ворон убивает
• 13.03.2016. Вопросыыыы
• 12.03.2016. Время
• 11.03.2016. Хорошо, что есть
• 10.03.2016. внутрь шва
• 09.03.2016. Терпи, скоро весна