В обiймах неба

Бережи себе! Обiймаю тебе...

Обіймаю тебе,
Кожну мить розтягнув що є сили,
Але зрадницьки пульс все прискорює відліком час.
Обіймаю тебе.
Так багато сказати б воліла...
Неодмінно скажу, тільки сонечко зійде для нас.
Обіймаю тебе!
Серце - стиснутий в кокон метелик,
Задихаючись від почуттів, кожен видих - на вдих.
Обіймаю тебе...
Бережи себе!
Вийдеш у двері,
Я до зустрічи знов берегтиму тепло рук твоїх.

Первоисточник на русском: http://stihi.ru/2014/05/05/8451

~*~ ~*~ ~*~

Моя любов

Моя любов, оспівана в віршах,
Вона не в зірці, що на небосхилі,
І не в краплинці сліз морської хвилі,
І не в зігрітих сонечком хмаркАх.

Моя любов, вона в тобі, в тобі!..
Мій недосяжний, мною незбагненний,
З яким босоніж я крокую небом,
Запалюючи подихом зірки.

І в цьому щастя - бути разом скрізь,
Ніч проводжати зорями в світанок,
І сонцю посміхатися на ранок,
Зі стартом поки зволікає світ.

І хай дощі, сніг, вітер навкруги,
Але зі мною ти, щодня, щоночі.
Крізь хмари кожен промінець шепоче:
Ми разом, в цьому небі, назавжди!

Первоисточник на русском:
http://stihi.ru/2014/05/23/7031

~*~ ~*~ ~*~

Прошу не мовчи

В час очiкування похвилинно йде відлік годинам,
Вражень низкою - відстань, мости, вир зім'ятих листів...
Залишаешся ти в пiдсвiдомостi, десь у глибинах 
Крок за кроком ведеш ланцюжком слiв, сполучень, рядкiв
 
До сунично-квіткових країв, мов струмком говiрливим
Нерозгаданих снів, дивовижних казок та билин.
Чи є сенс знов гортати тi дні, де чекали на диво,
Де квітучий оазис мiраж недосяжних вершин?

Відсверкали зірницями грози травневi, а зливи
Лабіринтами хмар все шукають свою далечинь,
Через терни проторений шлях до зiрок мерехтливих...
Йду й біжу i лечу я на поклик... Прошу не мовчи!
 
первоисточник на русском:
http://stihi.ru/2014/05/17/8524

~*~ ~*~ ~*~

Серцю не накажеш

Звичайний начебто сюжет і принципи на вартi:
У шлюбi ти, у шлюбi я, немає вороття.
Але не згадувати як? Як серцю наказати?
Малює полум'ям зоря тебе на склонi дня.

Так, не судилось, не збулось, змиритись час, я знаю.
І далі жити, як усі: сім'я, робота, дім.
Шляхи-доріжки розiйшлись, а почуття у зграю
Збере світанкова зоря i нiби поруч ти.

Так день за днем та з року в рік, думки немов в полонi,
Калейдоскопом наших зорь палає небосхил.
Моя сльозинка iз дощем впаде в твої долоні
I візерунок степовий облишить на холстi.

Дивись-но маки навкруги голiвками качають,
Неначе надсилають твiй полум'яний привіт...
Зі мною ти в травневий грiм і в перекличці чайок,
Тобою всюди там і тут зігріта кожна мить.

Первоисточник на русском:
http://stihi.ru/2024/05/17/5328

~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~

Дякую тобi

Ти знаєш, пізнається друг в біді.
Я вдячна, що ти поруч опинився,
Коли здалося всесвіт розчинився.
В "ніде" себе вiдчула я тодi.

У непроглядній прiрвi крижанiй,
Крiзь какофонію всіляких звуків,
Твою, твою я відчувала руку,
На дотик пробираючись в пiтьмi.

Що це було - цунамі, шторм чи сон -
Вже не важливо, вiдшукали берег.
Пробачення прошу за вир істерик,
Їх плутанину ритмiв в унісон.

Нехай залишить пам'ять тільки те
Найкраще, що й ранiше зігрівало.
Сказати все, що маю - слiв замало.
Mon cher ami, я вдячна, що ти є!


первоисточник на русском:
http://stihi.ru/2024/06/06/5111