Лiстапада распранутасць. Бел. рус. укр

Сарамлівасцю цнатлівай
Лістапада распранУтасць
У вачах бярозак тонкіх.
Азіраюцца пужліва,
Стан схіляючы свой гнуткі,
Ад вятроў халодна-звонкіх...

Непазбежнасцю ў паветры
Сну глыбокага знямога
Так лісліва прыхінецца.
Збавяць спешнасць думкі, мэты,
А душа, нібы ў астрогу
Дзён тужлівых, птушкай б'ецца.

Расхінуць бы тыя краты,
Што ў палон бяруць адчайны,
Захлынуцца зноў блакітам...
Ды ён голлем дрэў зашыты
Тым малюнкам незвычайным,
Але сумам так багатым.

5.11.2018  Ядвіга Доўнар(Кур'яновіч)


  Перевод Инны Гавриловой:http://stihi.ru/2018/11/06/4484

Непорочно и стыдливо
Сам ноябрь вдруг обнажился
На глазах берёзок тонких:
Озираются пугливо,
Бьют поклоны,  чтоб прижиться
На ветрах холодно-звонких.

Неизбежностью в пространстве
Снов глухих изнеможенье
Приласкается, приспится.
Мысль не рвётся в дали странствий,
А душа, в нагроможденье
Дней скорбящих, бьётся птицей.

Разорвать бы сонный кокон:
В нём отчаянно мы тонем.
Синевы б  глотнуть лазурной,
Да её в ветвях заштопал
Тот рисунок в сером тоне
С грустью голою, ажурной.


Листопаду привiдкритiсть

Мирослава Стулькивскаяhttp://www.stihi.ru/avtor/miroslava4:

Соромливістю цнотлива
Листопаду привідкритість
На очах струнких берізок:
Озираються лякливо,
Стан гнучкий свій прихиливши
На вітрах холодно-злісних...

Неминучістю в повітрі
Сну глибокого знемога
Крадькома спішить, здається,
Визволивши думи вітру.
А душа, немов в острозі
Днів скорботних, птахом б'ється.

Розірвати б ці окови,
Що із відчаю й полону
І напитися блакиті ...
Та в гіллі дерев зашиті
Дні малюнком монотонним,
Що зі смутком світ наповнив.