Л. Костенко. Стояла груша, зеленел лесочек

Ліна Костенко.(нар.1930)Стояла груша, зеленів лісочок

С подачи Татьяны Блантер http://stihi.ru/2017/12/25/3609

Стояла груша, зеленел лесочек.
Стояло небо, горизонт стоял.
У груши был писклявый голосочек,
он в детство на побывку приглашал.

Мы с грушей у межи вели беседы,
не замечая грохота дорог,
а камень мой, в себя вобравший беды,
Сизиф-старик тем временем стерёг.

Мы обе, стоя, речь вели свободно,
секретов друг от друга не тая.
Она боялась осени холодной,
досужих сплетен опасалась я.

Мы слушали кукушку-правдорубку.
Тянулись тучи, как нездешний дым.
Сизиф сосал прокуренную трубку,
мечтая оказаться молодым.

С украинского 01.01.18.

Стояла груша, зеленів лісочок.

Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне і сумне.
У груші був тоненький голосочок,
вона в дитинство кликала мене.

Ми з нею довго в полі говорили,
не чули навіть гуркоту доріг.
Мої важкі, мої щоденні брили
старий Сізіф тим часом постеріг.

Стояли ми одна супроти одної.
Ні з чим не крились, не хотіли йти.
Вона боялась осені холодної,
а я боялась шуму й суєти.

Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, як нетутешній дим.
Сізіф курив свою гіркущу люльку,
йому хотілось бути молодим.