Магия - конец Кали-Юги-

И сыплет дождь  медленно, неторопливо. В доме тепло, как у бабушки в подоле.
И тихо, как у Бога в ухе. Все: асуры, ангелы и духи
оставьте меня одного в медитации, в равновесии
с миром и любовью,
которая пронизывает все сущее,
по сути
никому не принадлежит и вместе с тем есть везде.
А люди суетятся в Колесе Сансары и ловят счастье за хвост,
как блох Бровко. Когда-то и я ловил и был почтенным господином,
пока мой образ в зеркале меня не рассмешил.

- Учитель, почему ты так шутливо говоришь о сакральных вещах?
- Потому, что Творец этого Мира является большим шутником и любит, когда мы смеемся.
- Как это?
- Что ты чувствуешь после долгого и искреннего смеха?
- Большое облегчение. Счастье. Свободное дыхание. Чистое тепло во всем теле.
- В это время ты видишь, какой этот мир красивый?
- Да.
- Если бы ты был Создателем мира, тебе бы хотелось, чтобы его красоту замечали?
- Да, конечно.
- Вот, видишь - все, что тебе кажется важным, сложным и сакральным,
на самом деле является простым и прекрасным в своем совершенстве. Здесь нет ничего лишнего.

Скажи мне, милый друг, вода перестала удовлетворять твою жажду, когда ты узнал, что она является двуокисью водорода? Ты перестал радоваться, когда узнал о роли дофамина, эндорфинов и серотонина в формировании положительных эмоций? У тебя больше не вызывает умиление, когда видишь влюбленную маму с ее младенцем, потому что ты узнал, что это так действует окситоцин? Так почему же ты повторяешь, как попугай, что в большой мудрости большая печаль?

Ой, радуйся, Земле! Дочь Божья родилась.
Медитирует малая озорница. Столб золотого света достигает Плутона.
Ой, что же нам делать с этим медом, что заполнил все соты Поднебесной?

Корреспонденты все еще пытаются пугать свою аудиторию, но она мельчает на глазах
Ибо чуть ли не в каждом селе является Бодхисатва.
И их молчаливая мантра вибрирует уже даже в воздухе.
Мир зачарованно слушает Божественную Симфонию XXI века.
Кали-Юга подходит к концу. Мы - ее пасынки должны быстро меняться.
Аминь!
       
            
               
            
Магiя - кiнець Калi-Юги-

Валео Лученко

І сипле дощ поволечки-поволі. У хаті тепло, як у баби в пелені.
І тихо, як у Бога в усі. Усі: асури, янголи та духи
залишити мене на однині у медитації, у рівновазі
зі світом та любов'ю,
яка пронизує все суще,
яка по суті
нікому не належить і разом з тим є всюди.
А люди метушаться в Колесі Сансари і ловлять щастя за хвоста,
як бліх Бровко. Колись і я ловив і був поважним паном,
поки мій образ у свічаді мене не розсмішив.

- Учителю, чому ти так жартівливо говориш про сакральні речі?
- Тому, що Творець Світу цього є великим жартівником і любить, коли ми сміємося.
- Як це?
- Що ти відчуваєш після довгого та щирого сміху?
- Велику полегкість. Щастя. Вільне дихання. Погідне тепло у всьому тілі.
- В цей час ти бачиш який цей світ гарний?
- Так.
- Якби ти був Творцем світу, тобі би хотілося аби його красу помічали?
- Так, звісно.
- От, бачиш - все, що тобі здається важливим, складним та сакральним,
  насправді є простим і прекрасним у своїй довершеності. Тут немає нічого зайвого.

Скажи мені, милий друже, вода перестала вдовольняти твою жагу, коли ти дізнався, що вона є двоокисом водню? Ти перестав радіти, коли дізнався про роль дофаміну, ендорфінів та серотоніну у формуванні позитивних емоцій? У тебе більше не викликає розчулення, коли бачиш закохану маму з її немовлям, бо ти дізнався, що то так діє окситоцин? То чому ж ти тобі повторюєш, як папуга, що у великій мудрості є велика печаль?

Ой, радуйся, Земле! Дочка Божа народилася.
Медитує мала бешкетниця. Стовп золотого світла сягає Плутона.
Ой, що ж нам робити з цим медом, що заповнив усі щільники Піднебесної?

Новинарі все ще намагаються жахати свою авдиторію, але вона маліє на очах
Бо мало не в кожному селі являється Бодхісатва.
І мовчазна їх мантра вібрує вже навіть в повітрі.
Світ зачудовано слухає Божественну Симфонію ХХІ сторіччя.
Калі- Юга добігає кінця. Ми - її пасинки мусимо швидко мінятися.
Амінь!