Осенняя сказка

Дремал угрюмый, черный лес
 весь в макраме сплетений.
 Лишь лист один дарил мне блеск -
 последний лист осенний.

 Другие листья на траве,
 где дотлевали тихо,
 а этот - гордо в синеве
 на счастье, иль на лихо.

 Откуда силы? Долго - здесь?
 Держаться, знаю, трудно.
 Наверно тайный стимул есть -
 певунья желто-грудка.

 Она, бывало, прилетит
 на ветке рядом сядет.
 А он волнуется, дрожит
 от сладкой серенады.

 Её не стало. Постарел,
 оплакивая лето.
 Держаться больше не хотел,
 сорвался, быстро полетел:
 нет смысла в жизни этой!

 28.10.2016

 Нила Волкова

 Осіння казка
 
Дрімав похмурий, чорний ліс
 У макраме сплетінні.
 Один яскравий сяяв лист –
 Останній лист осінній.

 Все листячко давно в смітті –
 Перетлівало тихо,
 А цей - усе на висоті,
 На щастя, чи на лихо.

 І звідки сили дістає?
 Триматись, знаю, тяжко.
 Таємний стимул, мабуть, є –
 Одна співоча пташка.

 Вона, бувало, прилетить
 І біля нього сяде.
 Листок у захваті тремтить,
 Як чує серенади.

 Її не стало. Пожовтів,
 Оплакуючи літо.
 Триматись більш не захотів.
 Зірвався. Тихо полетів –
 Нема для кого жити…
   
 2016