Ще вчора була я висока, як вежа... Лина Костенко

                Перевод с украинского:

Высокой, как башня, была я вчера лишь.
Казалось, немного – достану зенит.
И вдруг… Вы бывали на месте пожарищ?
Раздробленный камень – уже не гранит.

И смута, и смута, и вера во прахе!
Под пеплом отчаянья путь погребён.
Друзья врассыпную шарахнулись в страхе.
И слово не всходит на поле времён.

На то и горим – чтоб основа крепчала.
Чтоб небо смотрело на нас, не скорбя.
Уменьям уменье – начать от начала
Судьбу, пониманье, дорогу, себя.

*************

                Оригинал: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16542

Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи – дістану зеніт.
І раптом, як вибух, – обвал і пожежа.
Розтрощений камінь – уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях.
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, – будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння – почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.