Розовато-весеннее Соловья Заочника...

                Перевод с украинского
                http://www.stihi.ru/2012/03/01/6147


Размыто, на миг, сквозь серебряный полог тумана,
В запрудах так розово солнце весеннее манит…
Воробышков камушки – с неба небесною манной
Посыпались все вперемешку, да в лужи, хоть рано…
Свалявшийся за зиму мех – ждёт второго рожденья!!!
Насупленность тает, предчувствуя кайф освеженья!

Текут ручейки, над упорством зимы ставя точку,
И так привлекательны, с шармом светлеющим ветви:
Расчешет, разделит на пряди теплеющий ветер…
«Синь-синь»! – это радость разносит синица по свету,
И трепетно дрогнут янтарные крыльца на почках…

Меня позови - словно веточка к солнцу, устами…
Живя без любви, я весною под солнцем растаю…

Оригинал:

 Нетривке  і  розмите,  крізь  срібну  туману  фіранку,
 розмальовує  сонце  в  рожево-весня'не  споруди.
 Камінці  горобців  у  калюжу  посипались  хутко,
 зимове'  потемніле,  замацане,  сходжене  хутро
 підставляє  похнюпленість  танучу  свіжому  ранку.

 З-під  наметів  тікає  струмками  небажана  гостя  -
 проводжаючи  зиму,  принадно  світлішає  віття,
 що  розчеше,  розділить  на  пасма  тепліючий  вітер.
 "Сінь-сінь-сінь!"  -  понесе  свою  радість  синиця  по  світі
 і  здригнуться  уперше  бурштинові  крильця  на  брості.

 До  твоєї  любові,  як  віти  до  світла,  вустами...
 Без  кохання  твого  -  навесні  я  під  сонцем  розтану...