Завещание. Тарас Шевченко

Переработано 2007-07-14.

Как умру, так закопайте
На холме в могилу,
Посреди степи широкой
На Украйне милой.
Чтобы видеть чисто поле,
Сивый Днепр и кручи,
Чтобы слышать как бушует
И ревет ревучий.
Понесет он с Украины
Да в синее море
Вражью кровь... тогда я
Все покину,
И поля, и горы –
И подамся прямо к Богу,
И молиться буду...
А до времени такого -
Я не знаю Бога.
Закопайте и вставайте,
Цепи разорвите,
Вражьей злою черной кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте – помяните
Незлым тихим словом.

С украинского

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори --
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися ... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 декабря 1845
в Переяслові