Рецензия на «його любов...» (Галина Ткачук)
І солод не п'янить На ложі в темній ночі, Ця довгождана мить. На жаль не твої очі... На жаль не відновить Кохання те, що було І це мене гнітить, Гукає у минуле... Гукають ті слова, Що шепотіла тихо ... Не знає чергова, Для неї лише втіха Для неї я віддам Всю ніжність, ласку рук, Але лишуся сам В обіймах своїх мук Бо солод не п'янить, Душа її не чує, З моєю не злетить. Тебе мені бракує... Владимир Прохода 19.01.2018 01:21 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
