його любов...

чи то ж правдивість сну,
 чи  божевілля сонне
зове у таїну,
у почуття бездонне.
де мрія золота
у зареві безмірнім,
де лиш її  вуста
і ямочки манірні.
де весняна гроза
у мареві тремтливім
і де в очах сльоза
 у погляді щасливім.
 
насправді ж - німота
і гіркота незмінна.
і пригорне не та,
і обпече  провина…


Рецензии
І солод не п'янить
На ложі в темній ночі,
Ця довгождана мить.
На жаль не твої очі...

На жаль не відновить
Кохання те, що було
І це мене гнітить,
Гукає у минуле...

Гукають ті слова,
Що шепотіла тихо ...
Не знає чергова,
Для неї лише втіха

Для неї я віддам
Всю ніжність, ласку рук,
Але лишуся сам
В обіймах своїх мук

Бо солод не п'янить,
Душа її не чує,
З моєю не злетить.
Тебе мені бракує...

Владимир Прохода   19.01.2018 01:21     Заявить о нарушении
Дякую!
Приємно, що надихнула)
Тепла вашій душі!

Галина Ткачук   20.01.2018 09:20   Заявить о нарушении
На это произведение написано 12 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.