Рецензия на «Мамо» (Марина Лидо)
Є людина, якій хочеш багато сказати, Якій хочеш все краще на світі віддати, Яку маєш в свому серці завжди зберігати, І яку по дрібницям на слід турбувати... То є твій початок, то є твоя Мати. Щасливі ті, хто має в своєму житті і Тата, і Маму, і можливість спілкування з ними. Але так не завжди буває. Доля у кожної людини своя. Немає Долі, умовно кажучи, Сімейної, коли б всі рідні від початку і до скону були завжди разом. Це не зовсім те, чого ми хочемо, але таке життя. І добре, коли люди використовують всі можливості для спілкування з рідними, для їх підтримки ще в цьому житті... і самі від того стають щасливіші. Сияющий Свет 14.01.2017 14:03 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
