Рецензия на «Прихилюся до тебе» (Надежда Рубинская)
Наші скроні сивіють, а Кохання ніколи... Не старіє Кохання, почуття не тьмяніють, Якщо в ясних і світлих Душах зростає! Ну, то й що, що скроні сивіють, Кров не так вже по венам струмиться?.. Зате в очах іскринки грають, серця пломеніють! Не згасне ніколи! І потяг Душа до Душі відчуває... Кохання не згасне і тоді, коли зір затьмариться... Не згасне ніколи!.. Наші скроні сивіють, а Кохання ніколи... З Новим 2017 роком по старому обряду!)) Сияющий Свет 14.01.2017 14:03 • Заявить о нарушении
Щирі вітання Сяючому Світлу на моїй сторінці!
***Вибачте, що тільки спромоглася з відповіддю (другий інсульт за рік вибив з життя на півтора місяця).*** Ваш експромт - чудовий, дякую. Кохання, справді, дає нам жагу до життя, навіть коли сивина на скронях... ЩАСТИ ВАМ! З повагою, Надія. Надежда Рубинская 19.03.2017 10:24 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
