Рецензия на «Давно...» (Полищук Виталий)
...а душа назавждИ - збереже - нiжний дотик - долонi, хоч нiколи не бачились вже, ми ранiш,взагалi, i - нiколи ... - а Жаль! Алла Зили 12.01.2016 21:00 • Заявить о нарушении
"Один бере за рученьку, другий за рукав,
третій гляне, серце в"яне - любив та й не взяв... Ой жаль мені буде - візьмут її люди... Візьмуть її люди - моя не буде. Ой, жаль, жаль! А вже ж з тої криниченьки орли воду п"ють, а вже ж тую дівчиноньку до вінця ведуть... Ой жаль мені буде - візьмут її люди... Візьмуть її люди - моя не буде. Ой, жаль, жаль!" Полищук Виталий 13.01.2016 16:16 Заявить о нарушении
...i нiколи не возьме -
вiн її за рученьки, як того побажає - вдалинi дiвчинонька ... Алла Зили 13.01.2016 19:02 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
