Рецензия на «Страдно стало» (Юрий Лазирко)
Доброго дня, Юрію. А у нас ще тиха золота осінь, майже бабине літо, тільки от гуси та журавлі над хатою кричать. Мав задоволенння прочитати вчора Ваше інтерв"ю у "Всесвіті". Дуже цікаві думки, багато в чому перегукуються з моїм світобаченням. Але, як на мене,трохи надто еклектично-математично. Я думаю що вся поезія - це співвідношення в чотирикутнику Бог, людина, любов і смерть. Бог дарує людині любов, щоб вивищити і через неминучу втрату любові, страждання та смерть наблизити до себе. Людина хоче бути просто щасливою, зберегти любов, уникнути страждань, віддалити смерть. З цього протиріччя цілей життя людини наповнюється гріхами, самотністю... і так далі. А взагалі, якби Ваше інтервью прочитати очима вашого героя Зеньо Збитка, то згадуються вирячені очі та слова батька Броні Прокоповни після першої промови Голохвостого: "Такий розумний, аж страшно!!!" З посмішкою. Борис Смыковский 05.11.2011 12:31 Заявить о нарушении
Привіт-привіт,
О, то приємно, Борисе, що Ви ознайомлені з моїм кумедним `я` і перечитали моє інтерв`ю. У Зеня після видання власної книжки наступила творча криза, але думаю, що це ще не вечір. :) Можливо, Вам буде цікаво ознайомитись з моїм дещо давнішим інтерв`ю у Київському "День". ось лінк:http://www.day.kiev.ua/263309 Дякую, що поділилися враженнями. З повагою, ЛЮ :) Юрий Лазирко 07.11.2011 18:07 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |