Рецензия на «Зеркала» (Виктор Дульчак)
писати начисто... так слкадно і так просто... дивлюся в небо й чую сонця сміх... і госінь обіймає і цілує у маківку тополі й ліхтарі... мені сказати хочеться щось тепле, таке, що серце так зігріє не на мить... у дзеркалі нас двоє - я і сонце... не можна не любити, бо не жить... * * * як завжди - образно, але по-осінньому сумно... * * * з повагою, ... Катерина Гвоздева 11.10.2010 20:11 • Заявить о нарушении
Дякую, ...
Писати начисто чи на чорновик... якби ж то був вибір... З теплом,(осіннім)... :) Виктор Дульчак 11.10.2010 21:51 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
