Зеркала

Зеркала... Зеркала... Дом... Работа... Дела...
Все как будто бы с кем - то... Не с нами...
Мы... когда-то начнем все писать... на бело...
Очень ровными почерками...

И небес синева поразит зеркала...
И дожди нам напомнят истоки...
И на девственный лист лягут только слова
Нас любивших... Таких одиноких...

В самосудах судьбы мы увидим себя...
Отраженных в витринах вчерашних...
Так отчаянно счастья желавших, любя...
Так бездарно его не познавших...

Зеркала... Зеркала... Дом... Работа... Дела...
Все как будто бы с кем - то... Не с нами...
Наши взгляды как птицы летят в зеркала...
А любовь... превращается в память...


Рецензии
писати начисто... так слкадно і так просто... дивлюся в небо й чую сонця сміх... і госінь обіймає і цілує у маківку тополі й ліхтарі...
мені сказати хочеться щось тепле, таке, що серце так зігріє не на мить...
у дзеркалі нас двоє - я і сонце... не можна не любити, бо не жить...

* * *
як завжди - образно, але по-осінньому сумно...
* * *
з повагою, ...

Катерина Гвоздева   11.10.2010 20:11     Заявить о нарушении
Дякую, ...
Писати начисто чи на чорновик... якби ж то був вибір...
З теплом,(осіннім)... :)

Виктор Дульчак   11.10.2010 21:51   Заявить о нарушении