Рецензия на «Украина» (Роса На Солнце)
І серце, біллю тремтячи, палає. І очі випікає слід сльози. Болить, болить душа і не вщухає, За віру знівечину. Та знести Ми маєм цей тягар на своїх плечах. Не зупиняючись, не дивлячись назад. Як у горнилі, в полум'яній печі З руди отримать золодо на лад, на щастя й на пісню миру, Любові пісню, що несуть віки, Серед помилок та спроб виру, Які робили наші славні предки. Вони страждали, але не зупинялись. Було, робили щось не так. Але вони постійно намагались Дать нам майбутнє у наших руках. Тепер ми маєм самі на ноги стати. Ні з відки допомоги нам чекать. І Україна, наша мила мати, Не буде вічно десь жебракувать. Не зразу стане все, як треба. Не зразу гарно всі ми заживем. Але якщо зусилля прикладемо, Обов'язково майбутнє віднайдем! Осенние Записки 11.04.2010 11:47 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
