Укра;їна. Улюблене ім’я.
Зелень садів і моря синь лазурна…
Велика, нова, вольная сім`я,
І журавель, і неба гладь ажурна…
Країна, що полив кров’ю Богдан.
Країна, що орошена сльозами
Мала умерти від глибоких ран.
Які чіплялися за матінку віками.
Але земля встояла, дожила.
Уярмлена, з колін вона вставала.
З собою і народ свій повела –
Боротися за честь і славу мала.
Жінка убралася в розшиті сорочки,
Волосся уквітчала рідним цвітом
Не бачила вона злі язики,
Повстала гордою на диво всьому світу.
Ніхто не знав що через двадцять літ
Не буде ладу, ні свобод, ні права.
На сорочках розшитих мокрий піт,
В землі пшеничній живиться отрава.
Де ж ви, Богдани, гей, Сірки, ви де?
Куди ж пропав запал той войовничий?
Дивіться, хто смерть за руку веде,
А патріотам жить у тьмі не личить.
Украина
© Copyright: Роса На Солнце, 2010
Свидетельство о публикации №110021108416
Свидетельство о публикации №110021108416
Рецензии
І серце, біллю тремтячи, палає.
І очі випікає слід сльози.
Болить, болить душа і не вщухає,
За віру знівечину. Та знести
Ми маєм цей тягар на своїх плечах.
Не зупиняючись, не дивлячись назад.
Як у горнилі, в полум'яній печі
З руди отримать золодо на лад,
на щастя й на пісню миру,
Любові пісню, що несуть віки,
Серед помилок та спроб виру,
Які робили наші славні предки.
Вони страждали, але не зупинялись.
Було, робили щось не так.
Але вони постійно намагались
Дать нам майбутнє у наших руках.
Тепер ми маєм самі на ноги стати.
Ні з відки допомоги нам чекать.
І Україна, наша мила мати,
Не буде вічно десь жебракувать.
Не зразу стане все, як треба.
Не зразу гарно всі ми заживем.
Але якщо зусилля прикладемо,
Обов'язково майбутнє віднайдем!
Осенние Записки 11.04.2010 11:47 • Заявить о нарушении
І очі випікає слід сльози.
Болить, болить душа і не вщухає,
За віру знівечину. Та знести
Ми маєм цей тягар на своїх плечах.
Не зупиняючись, не дивлячись назад.
Як у горнилі, в полум'яній печі
З руди отримать золодо на лад,
на щастя й на пісню миру,
Любові пісню, що несуть віки,
Серед помилок та спроб виру,
Які робили наші славні предки.
Вони страждали, але не зупинялись.
Було, робили щось не так.
Але вони постійно намагались
Дать нам майбутнє у наших руках.
Тепер ми маєм самі на ноги стати.
Ні з відки допомоги нам чекать.
І Україна, наша мила мати,
Не буде вічно десь жебракувать.
Не зразу стане все, як треба.
Не зразу гарно всі ми заживем.
Але якщо зусилля прикладемо,
Обов'язково майбутнє віднайдем!
Осенние Записки 11.04.2010 11:47 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.