Се все - лиш мiжряддя... Мiж дiйснi рядки!
Найпершо, з Вознесінням Господнім (зо Вшестям!!) вірних!!!
Й шануйсь — поріг не проти ніг: нЕчисті би в ріг, решті в оберіг; і ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня...
земна поверхня — всім одна
під старт, — до неба чи до дна
увиш — не лиш в стремлінні крил
донизу, киш, — потреби... рил
щоніч-щодня, хто що, — й стерня
без "на коня", — вже й без коня...
життям, сповна й без дна, — напивсь?
чи пригубивсь — і так туливсь??
як родитись — щоб й згодитись???
Світлу, Богу... — Сій Сім'ї!
й буть у Ній... — як солов'ї!!
та ж не сірістю... — й ділитись!!!
Бач і відчуй: вони вже літні, найспівучі надчуттєво; вiть-вiть-вiть? тьох?? ТЬОХ???
соловейку, чом літаєш,
так все видивляєш;
що, пташинонько, справляєш:
чи натхнень шукаєш...
а й знаходить! бо сідає,
до пюпітру наче;
й вся округа завмирає:
він, — сміється, плаче?
мов зі скрипки то, не з горла:
з дива видобуті в злуки;
і тримають, ліпш за руки,
звуки, — почуттям на жорна!
як-то соловей співає,
голосочок Божий;
як в той спів душа вплітає
свій, — до його схожий!!
соловейко, віще звище,
сам цим щастям сяє;
сіра пташка, "сіра мишка":
світ — перевертає!!!
Другие статьи в литературном дневнике:
