Свiтанкове спiвуче Юрий Зозуля http www. stihi. ru

Олена Ра: литературный дневник

Свiтанкове спiвуче
Юрий Зозуля
http://www.stihi.ru/2011/05/09/155


світає, і душа спускається на обрій...
чатує і пасе мене, свій досі дикий степ...
мене, й моїх бажань і вибриків телячих – рій:
вона що мати, що бджола; та я їй гіркий мед...


душа мене збира: по крапельці, по атому...
зо свого квіту і натхнень, їх попелу, чи сліз...
вона збирає, та не я! – бо все гублЮ лиш, а тому
й зістарююсь нікчемно так, – немов для цього ріс...


світає... кожен раз – прапервісним тим світлом...
висповіданням снів, заповіданням дій...
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!



© Copyright: Юрий Зозуля, 2011
Свидетельство о публикации №111050900155
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении правил
Рецензии
Написать рецензию
Вона та Ви - єдине. Ваш Дух володіє Вашим тілом через Вашу Душу і таким чином йде розвиток Духу. Отож нікчемно не старієте - просто не всі Досягнення Духу можемо усвідомити на цьому плані буття.
Дуже гарний вірш!
________________
кожен раз – прапервісним тим світлом...
висповіданням снів, заповіданням дій...
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!
________________
З пошаною до Ваших духовних та творчих надбань -


Олена Ра 24.04.2013 23:33



Другие статьи в литературном дневнике: