***У будь-якій ситуації пишайся Україною! Автор тексту: Олександр Висоцький. До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є. А чи ставили ми собі питання: «Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польша разом узяті. Як в «маленькую культуру» вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і «Березіль», музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої «маленької» культури вистачило б на десять народів. Як вийшло, що пращури «молодої держави, якій всього лише 30 років,максимум 130», брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968 році, палили передмістя Москви 1618 року? Мене особисто НЕ дивує фантастична сила українців, продемонстрована в останній рік. Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам’ять поколінь. Просто ця пам’ять до нас повертається надто повільно. І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ і ПОВАЖАТИ себе, як це роблять нормальні незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадідіди були вільними та прекрасними! У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною! © Copyright: Миро Слава, 2023.
Другие статьи в литературном дневнике: |