***
Скоро, синку, у хату ввірветься зима,
Поцілує холодні віконця.
А у мене, синочку, без тебе нема
Ні світанків, ні свят, ані сонця.
Караваном потягнуться думи мої,
Я не раз проклинатиму долю.
Ти залишився там, де запеклі бої,
А я тут помираю від болю.
Заспіва колискову тобі заметіль,
Білим снігом накриє могилу.
Я минуле гортаю, а там лише біль, -
На життя я не маю вже сили.
Ти приходиш, синочку, ночами у сни.
У сльозах прокидаюсь і плачу.
Знай: за те, що у тебе не буде весни,
Я ніколи катам не пробачу.
А в душі моїй, синку, холодна зима,
Мало віку тобі Бог відміряв.
Тільки в те, що у мене тебе вже нема,
Я не вірю... не вірю... не вірю!
Таня Алексійчук.
Другие статьи в литературном дневнике:
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь .
Соглашаюсь