***

ЛІНА КОСТЕНКО

МАРУСЯ ЧУРАЙ (уривок)
...От був народ! Що римляни, що греки.
На всі віки нащадкам запасли.
А ми... А ми!.. Хоч би які лелеки
Гомера нам в колиску принесли.
Усі віки ми чуєм брязкіт зброї,
були боги в нас і були герої,
який нас ворог тільки не терзав!
Але говорять: "Як руїни Трої".
Про Київ так ніхто ще не сказав.

Колись у давність недозриму
була страшна дорога з Риму.
І звався Аппіїв той шлях.
Вже скільки тих віків минає,
а в світі, певно, кожен знає,
коли й кого там розпинали.
Про це написано аннали,
про це писали так і в риму,
зучили вздовж і вперехрест.
Але ж ота дорога з Риму
якихось кілька сотень верст.

А тут до самої Волині
лежать ці села удовині!
Хто знає, що тут відбулося?
Хто розказав це людям до пуття?
Неназване, туманом пойнялося.
Непізнане, пішло у небуття.
І десь, колись, через багато літ,
ніхто цього й не втямить вже як слід,
не зніме шапку, не прол'є сльози,
бо що? - дорога, їздили вози,
гули вітри, бриніла хохітва...
Велике діло - писані слова!

Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен,
дорогою до Києва з Лубен!..

Другие статьи в литературном дневнике:

• 26.02.2022. ***
• 25.02.2022. ***
• 23.02.2022. Хотят ли русские войны
• 22.02.2022. ***
• 12.02.2022. ***
• 10.02.2022. ***
• 07.02.2022. ***
• 06.02.2022. ***
• 02.02.2022. ***
• 01.02.2022. ***