Є велике щастя - стрічати
теплоту молодих сердець,
котрі знають, що є початок,
і не відають про кінець.
Є початок, бо є світанок,
мати, сонце і перший крик,
бо новим було і незнаним
все, до чого ти згодом звик.
А кінця немає, бо зроду,
хоч найдовший вік проживи -
не надивишся ти на води,
не устежиш росту трави.
Не домрієш і не долюбиш,
не допишеш своїх пісень,
і не все найдорожче згубиш,
і, шукаючи, знайдеш не все.
Ліна Костенко
