***

Миро Слава: литературный дневник

Яку країну втратили! Було ж!
Жили немов за пазухою в Бога,
Все кумачами* навкруги цвіло,
За перемогою -
Чергова перемога!
Країна Рад боролася щодня
І ворогів (хоч їх було до біса), -
Під корінь нищила!
Щоб не зросли!!
До пня!!!
Морозами,
Й розпеченим залізом!
На Колиму, в Сибір!
На Соловки!
В кайдани!
Недоростків - за "колючку"!..
Та виростають з вовченят - вовки,
Не привчені комусь лизати ручку!
Чому ж дивуєтеся,
Може то не ви
Морили голодом і холодом народи
Збираючи "еліту" до Москви
Аби свою покращити породу?!
Та все дарма:
Орда і є Орда!
Дикунські звичаї,
Загарбницькі набіги,
Ні - осуду, ні Божого суда...
Ви - не брати!
Ви справжні печеніги*
І навіть вкрадена історія Руси
Вам не додасть -
В ординців інша мати,
Не зрозуміти вам слов'янської краси,
Й - слов'янами,
Ніколи вам не стати!


Еміль Дубров 16.04.2021р.



Кума;ч (тюрк.) — бавовняна тканина , забарвлена в яскраво- червоний колір. У Російській імперії кумач відомий з XVII століття.


ПЕЧЕНІГИ – середньовічний народ, тюркомовні кочовики...



Другие статьи в литературном дневнике: