Кострубатий спогад

Миро Слава: литературный дневник

Кострубатий спогад,
кострубатий сніг,
довжиться дорога,
є той син у Бога,
хто б здолати зміг.
Затісне в нас небо,
сіро у вікні,
а прожити треба
ці безмежні дні.
Дим стоїть чи сором?
Тіло наче крик.
І гуцульським взором
спів снується хором,
чорним коридором
корчиться твій крик.


#ВасильСтус



Другие статьи в литературном дневнике: