Анатолій КИЧИНСЬКИЙ
...
Накинь на плечі плащ —
надворі дощ іде.
Прощаючись, не плач —
ніколи і ніде.
Замолено гріхи.
Замовлено таксі.
Розходяться шляхи.
Прощайся, як усі.
Болить? Переболить.
Пора іти? Іди.
Прощайся — не на мить.
Прощайся — назавжди.
Йдучи, дверей не муч.
Ступивши за поріг,
сховай подалі ключ,
щоб він знайтись не міг.
В сирий пісок зарий
і не шкодуй за ним.
Все ’дно замок старий
заміниться новим.
Іржа той ключ найде —
не кайсь і не карайсь.
Іди — як дощ іде.
Як дощ — не озирайсь...
