Сергей Жадан. Сосны

Сосны, похожие на детский почерк,
с ощутимым наклоном вправо
от постоянного западного ветра.

Утренние торопливые сборы,
детское отчаяние перед грамматикой,
которой с тобой говорят
жизнь и смерть.

Да-да, мы зависимы от пейзажей,
от деревьев, что вырастают вместе с нами,
от склонов и холмов.
Камни нам ставят произношение,
русла определяют наш темперамент,
родители стоят рядом,
провожают взглядом солнце,
словно вечерний поезд.

И тогда этот упрямый
ноябрьский лес –
стихотворение, написанное детской рукой:
хорошо родиться под этими небесами,
хорошо стоять над утренним берегом,
привыкать к азбуке, словно к горизонту,
влюбляться,
будто делать грамматические ошибки.

01.11.26

(Перевод с украинского)


Сосни

Сосни, схожі на дитячий почерк,
з відчутним нахилом вправо
від постійного західного вітру.

Ранкове квапливе збирання,
дитячий відчай перед граматикою,
якою до тебе говорять
життя і смерть.

Так-так, ми залежні від пейзажів,
від дерев, які виростають разом із нами,
від схилів і пагорбів.
Каміння нам ставить вимову,
русла визначають наш темперамент,
батьки стоять поруч,
проводжають поглядом сонце,
мовби вечірній потяг.

І тоді цей впертий
листопадовий ліс –
вірш, писаний дитячою рукою:
добре народитися під цими небесами,
добре стояти над ранковим берегом,
звикати до абетки, наче до обрію,
закохуватись,
ніби робити граматичні помилки.