Любов, сягнувши, крізь віки, зайшла до мене.
Перегорнувши сторінки життя без тебе,
Пірнула я у почуття тепла крилатих -
Тож запалити тищу сонць була я здатна.
І не одразу сприйняла в дорозі зраду.
Я досі згадую ті дні: летіла радо
На кожен погляд, кожен жест - не помічала.
Коли несла свій тяжкий хрест, сильніша стала.
Кому, там знають угорі, пройти у парі.
Їм доленосні ягорі* розвіють хмари.
А зараз, ми йдемо удвох. Шляхом до себе,
Ми подолали біль тревог - в угоду Неба...
* ягорі з ромської - вогник.
В угоду Неба...
© Copyright: Лариса Семенец, 2026
Свидетельство о публикации №126071806131
Свидетельство о публикации №126071806131
Рецензии