Донечці
На душі суцільні жалощі.
Під вагою відсторонення,
Заховалися дні радощів
Із думками про відродження.
В сприйняті підходу лячного -
Дим розтанув. Світлом пам"яті
Та у сутінках дня мрачного,
Всі слова згадала сказані.
В колі замкненім - буденність.
Для душі то стало мало.
Неба чистого безмежність
Крила свої розправляла
Й гучно кликала в дорогу.
Попри холод дії втоми,
Я ковтаю біль тривоги,
Пригадав - ти знову вдома.
Ти знову вдома...
© Copyright: Лариса Семенец, 2026
Свидетельство о публикации №126062108304
Свидетельство о публикации №126062108304
Рецензии