Дмитро Лазуткин. На острие

НА ОСТРИЕ КОНТРНАСТУПЛЕНИЯ

жить надо так
чтобы твой штаб располагался в стриптиз-клубе

жить надо так
чтобы ни один случайный свидетель
не смог испортить твой божественный танец вокруг шеста

жить надо так
чтобы солнце освещало тебе путь...

но в бодрой лотерее естественного отбора
повезло не всем

и когда кто-нибудь принимал сложные решения
я почему-то всегда оставался в стороне
хотя и представлял себя в центре истории
на острие её контрнаступления
в селе малая токмачка на позициях сау паладин
сорок седьмой отдельной механизированной бригады магура
или в посадке с тогда ещё батальоном скеля
напротив села роботино

имею ли я право на собственную оптику?
способен ли я оценить общий замысел?

нет
но именно тогда
взрывались и таяли в небе отважные люди
чемпионы собственной жизни
чьи мечты вывозили в чёрных пакетах
чьи медали ещё долго будут кричать мне
что я не достоин никаких медалей

в то жаркое лето когда всё пошло не так
и я разговаривал с Богом
как только может разговаривать с ним
человек которому есть о чём спросить
у верховного главнокомандующего этого мира
не говоря уже
о других должностных лицах

в те солнечные дни
великого жертвоприношения
в те адские дни
когда все ответы
ещё стоило оставлять на потом

и только тени играли со мной в прятки
и только мёртвые знали
как нам быть дальше

(Перевод с украинского)

НА ВІСТРІ КОНТРНАСТУПУ

жити треба так
щоб твій штаб було розташовано у стриптиз-клубі

жити треба так
щоб жоден випадковий свідок
не міг зіпсувати твій божественний танець навколо жердини

жити треба так
щоб сонце освітлювало тобі шлях...

але в бадьорій лотереї природного відбору
пощастило не всім

тож згодом коли хтось ухвалював складні рішення
я чомусь завжди залишався осторонь
хоча уявляв себе в центрі історії
на вістрі її контрнаступу
в селищі мала токмачка на позиціях сау паладін
сорок сьомої окремої механізованої бригади магура
або в посадці з тоді ще батальйоном скеля
навпроти селища роботине

чи маю я право на власну оптику?
чи здатен я оцінити загальний задум?

ні
але саме тоді
вибухали і танули в небі зухвалі люди
чемпіони власного життя
чиї мрії вивозили у чорних пакетах
чиї медалі ще довго мені кричатимуть
що я не вартий жодних медалей

того гарячого літа коли все пішло не так
і я розмовляв з Богом
як лише може розмовляти з ним
чоловік якому є про що запитати
у верховного головнокомандувача цього світу
не говорячи вже
про інших посадових осіб

у ті сонячні дні
великого жертвоприношення
у ті пекельні дні
коли всі відповіді
ще варто було залишити на потім

і тільки тіні грали зі мною в хованки
і тільки мертві знали
як нам бути далі