Юлия Стахивська. Плутон здесь не ходит

Плутон здесь не ходит, слышишь, говорю.
Способен ли он вообще ходить, только лежит в своём подземелье
и щекочет холодом за пальцы ноги растений, чтобы те пробуждались.
Зеркало у него земляное,
и поэтому отражение – прорастает,
не веришь, а ты не всматривайся, почувствуй,
словно глубокая вода.
Силища подвального холода,
гробницы мира.
Чтобы услышанным быть – нужно родиться
с такой же силой как и молчать:
и вот даже тис дает сочные побеги,
и бьёт водопад травы из земли,
из жирной земли и пречистого снега,
красные рукавички тюльпанов,
анемоны, крокусы, первоцветы.
Даже на кротовьей шубке пыльца.
Приносит он в подземелье воистину бессмысленную там весть
о вечнозеленом торжестве
и молодой луны бодливых рожках
над пеной сада, сущего и тёплого,
и тем ещё более райского, ещё более земного.
По которому ступает Она, священная, и улыбается.

2026

(Перевод с украинского)


Плутон тут не ходить

Плутон тут не ходить, чуєш, кажу.
Чи здатен він узагалі ходити, тільки лежить у своєму підземеллі
і лоскоче холодом за пальці ноги рослин, щоб прокидалися.
Дзеркало у нього земляне,
і тому відображення – проростає,
не віриш, а ти не вдивляйся, відчуй,
так як глибока вода.
Потужище підвального холоду,
гробниці світу.
Щоб почутим бути – треба народитися
з такою ж силою як і мовчати:
і ось навіть тис дає соковиті пагони,
і рине водоспад трави із землі,
із масної землі і пречистого снігу,
червоні рукавички тюльпанів,
анемони, крокуси, первоцвіти.
Навіть на кротячій шубці пилок.
Приносить він у підзем’я воїстину безглузду там звістку
про вічнозелене торжество
і місяця молодого бодливі ріжки
над піною саду, сущого й теплого,
і тим ще райськішого, тим ще земнішого.
Яким ступає Вона, священна, і усміхається.