768. Те, кто любили...

Те, кто меня хоть немножко любили,
Как-то с годами об этом забыли.
Не до меня им. Их мучают жёны,
Доят любовницы, давят погоны.
Тот – на троих от души разливает.
Что лицемерить? Так тоже бывает.
Всё обнулилось: любовь, уваженье...
В пиве находят своё утешенье.
Милым диван стал. Валяются днями.
Смотрят ТВ, в телефоне – часами.
Жизнь удалась. Или нет? Да не важно!
Им-то судьбу поменять свою страшно.

Всем, кто любил меня, как им казалось,
Быстро о чувствах забыть удавалось...

21.08.2019

св,  кн."Листая память",  кн."Авт.пер.6",  ус


-----


       ТІ, ХТО КОХАВ МЕНЕ...

Ті, які щиро кохали, чи трішки –
З часом забули мене... Ото й тільки!
Їм не до мене. Тиранять їх жони,
Доять коханки, чи давлять погони.
Інший – на трьох від душі розливає.
Що ж лицемірить? В житті так буває.
Все обнулилось: кохання, повага...
З пивом, вином тепер їхня відвага.
Рідним диван став. Валяються днями
Із телефоном. Не бачать в тім драми.
Все в житті добре. Чи ні? Та не важно!
Долю свою поміняти їм страшно.

Всім, хто кохав мене, як їм здавалось,
Швидко про пристрасть забути вдавалось...

28.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус