766. Жаль, что небо ушло...

Жаль, что небо ушло от меня, отдалилось, закрылось.
В лете где-то остались, в тепле, ароматы цветов.
Тишина. Пустота. В прегрешениях вмиг заблудилась.
Отошёл Ангел Божий, не слышит приглушенных слов.

Как сквозь темень пройти? Дай мне, Господи, крепкую руку,
И по жизни веди, чтоб минула соблазны, грехи.
Не отринь! Пощади... Так несносно испытывать муку!
Небеса отверзи, ведь с Тобою все чувства тихи!..

13.08.2019

св,  кн, "Листая память",  кн."Авт.пер.6",  ус


-----


         ЖАЛЬ, ЩО НЕБО ВТЕКЛО...

Жаль, що небо втекло із-під ніг, віддалилось, закрилось.
В літі десь залишилися квіти і запах дощів.
Тиша та пустота. У гріховних думках заблудилась.
Відійшов Ангел Божий, не чує приглушених слів.

Як крізь мряку пройти? Дай, Всевишній, мені Свою руку,
По життю проведи, щоб минула спокуси, гріхи.
Не зневаж! Пощади... Так нестерпно витримувать муку!
Небеса розчахни – почуттями розквітнуть птахи!

26.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус