764. Стучал в откосы дождик...
Стучал, стучал, стучал...
Красивый детский зонтик
Услышал тот вокал.
И вот уже на улице
Раскрытым пляшет он.
На маслянистой лужице –
Рисунком небосклон.
Вдруг разошёлся ветер,
Безжалостный, шальной.
Он видел всё на свете
И презирал покой.
Сверкающие капли
Бросал мячом на зонт,
Но силы-то ослабли:
Светлеет горизонт!
02.08.2019
св, кн."Листая память", кн."Авт.пер.6", ус
-----
В ВІДКОСИ СТУКАВ ДОЩИК
В відкоси стукав дощик,
мов подавав сигнал...
Дитяча парасолька
почула той вокал.
І ось уже на вулиці
розкрилась для краси.
В калюжі відобразився
малюнком небосхил.
Так розійшовся вітер –
свистів аж в сім октав.
Він бачив все на світі
і спокій зневажав.
Жбурляв блискучі краплі
м’ячем на парасоль,
Але змарніли сили:
ослабився контроль!
24.03.2026
кн."Авт.пер.6", кн."Затишшя...", ус
Свидетельство о публикации №126042408716