762. Я - такая-сякая

      (Стихотворение написано по картинке)

Я себя позволяла любить: рыжей стервой была,
Восхищалась поступками рьяно, лелеяла крылья,
Из тебя выжимала любовь всю до капли, дотла,
Если надо – катилась слезинка моя, крокодилья.

Я забила на чувство, что к небу возносит – любовь.
Нежность бабочкой пёстрой касалась, да только напрасно!
Стала худшей из самых презренных карманных воров –
Украла у подруг тебя – это же просто ужасно!

Я – такая-сякая! Сварливая ведьма с метлой!               
Злая до неприличия, с ревностью – больше, чем надо...
Может хватит? Отпустишь – и всё! За безликой толпой
Не найдёшь никогда! И не будет тебе больше ада.

16.05.2016

кн."Листая память",  кн."Авт.пер.6",  ус


-----


          Я – ТАКА І СЯКА!

Я себе дозволяла кохати, мов стерва була,
І дивилась на вчинки, й ростила-леліяла крила,
Вижимала кохання із тебе до краплі, до тла,
Як потрібно, то вмить крокодилячі сльози ронила.

До небес піднімалася рідко – в рясний зоревій,
Ніжність барвним метеликом серця торкалась даремно!
Стала гіршою з гірших, немов безсердечний крадій,
Бо в подруг тебе вкрала, а це, вони кажуть, – нечемно!

Я – така і сяка! Клята відьма з мітлою в руках!               
До брутальності зла, та ще й ревність присуща, й бровада...
Може, хватить? Лише відпусти – розчинюсь навіть в снах!
Ти не знайдеш мене! І не буде в душі більше ада.

22.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус