Олег Коцарев. Хлебные двери

ХЛЕБНЫЕ ДВЕРИ

Насколько у Них всё лучше!
Посмотри,
Какой у Них на станции светлый пол!
Тёплая и маленькая комната!
Сколько у Них этажей,
В 2,5 раза больше, чем у Нас.
Какие красивые клавиши у Их фортепиано,
Пластмассовые –
Аж прозрачные,
Не то, что у Нас – жёлтые, мамонтовые,
Грязные.
А ты знаешь, какая тёплая печка
В Их машине –
Это новая «Волга»!
И какой элегантный цвет
У чужого забытого сока.

А у Нас с ним, как очередь
Подошла,
В руках было только одно
Совершенство,
Зато какое:
Самый горячий квадратный хлеб –
Комната, снаружи твёрдая и закрытая,
Но мягкая внутри.
Как она грела руки!
Какие обещания давала носу!
И как можно было представить,
Что там в середине происходит,
Например, что в глубине
Мышка на пианино играет
(почему-то таки с жёлтыми клавишами,
как у Нас,
а не с белыми,
как у Них),
Что угодно можно было представить,
Пока хлебные двери
Ещё
Не открылись,
Пока холод в них
Только вежливо стукал.

(Перевод с украинского)

ХЛІБНІ ДВЕРІ

Наскільки в Них усе краще!
Поглянь-но,
Яка в Них на станції світла підлога!
Тепла й маленька кімната!
Скільки в Них поверхів,
У 2,5 рази більш, ніж у Нас.
Які гарні клавіші в Їхньому фортепіано,
Пластмасові –
Аж прозорі,
Не те, що в Нас – жовті, мамонтові,
Брудні.
А ти знаєш, яка тепла пічка
В Їхній машині –
Це нова «Волга»!
І який елегантний колір
Чужого забутого соку.

А в Нас з ним, як черга
Підійшла,
У руках була тільки одна
Досконалість,
Зате яка:
Найгарячіший квадратний хліб –
Кімната, ззовні тверда і зачинена,
Та м’яка усередині.
Як вона гріла руки!
Які обіцянки давала носу!
І як можна було уявити,
Що там всередині діється,
Наприклад, що в глибині
Мишка на піаніно грає
(чомусь таки з жовтими клавішами,
як у Нас,
а не з білими,
як у Них),
Будь-що уявити можна було,
Поки хлібні двері
Ще
Не відчинилися,
Поки холод у них
Тільки чемно стукав.