В лесу моих ресниц тебе привольно.
Почуяв то, во мне зажглась Лилит.
Проснулась, огляделась хлебосольно.
Не верь. Беги! Взгляд сладко-ядовит.
Ищи дорогу, где ни змей, ни яблок,
Ни лета звёздного, ни солнечных дождей...
Где, отрекаясь, ты не будешь жалок,
Боль ощутив от поднятых камней.
04.07.2019
кн."Листая память", кн."Авт.пер.6", ус
-----
ПОДУМАЙ!
У хащах моїх вій тобі привільно.
Відчувши це, в мені зросла Ліліт.
Проснулась, озирнулась хлібосільно.
Не вір. Тікай! Отруйний маю квіт!
Шукай дорогу, де ні змій, ні яблук,
Ні літа з зорями, ні сонячних дощів...
Де, відрікаючись, відновишся помалу,
Відкинеш камені, хоч взяти їх хотів.
17.03.2026
кн."Авт.пер.6", кн."Затишшя...", ус
754. Подумай...
© Copyright: Валентина Лысич, 2026
Свидетельство о публикации №126041804207
Свидетельство о публикации №126041804207
Рецензии