751. ожидательное

Щемящая нежность в бездонных глазах...
Постой! Утону. Пощади!
На небо седьмое – с мольбой на устах,
С сердечком цветущим в груди.
На ушко мне ветер – забавный чудак! –
Тихонько бормочет сонет.
Часы выбивают минуты: тик-так!
Я жду: позвонишь мне иль нет?
И город вдруг замер, вокруг – тишина.
И солнце в зенит не спешит.
Порвётся ль незримая эта струна,
Иль музыкой всё оживит?

18.06.2019

св,  кн."Листая память",  кн."Авт.пер.6",  ус

-----

       ОЧІКУВАЛЬНЕ

Ця ніжність шовкова в бездонних очах...
Тону в ній... Замри! Зупинись!
Ликую з молінням святим на вустах,
Із серцем, що рветься аж в вись!
На вушко мені вітер – милий чудак! –
Сонети шепоче, пісні.
Годинник хвилини рахує: тік-так!
Чекаю: подзвониш чи ні?
І місто завмерло, і тиша кругом,
І сонце не рветься в зеніт.
Порветься струна, життєдайна, ривком,
Чи музика в ній задзвенить?

15.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус