750. Неотправленное письмо

С надеждой пишу,
на ночь глядя,
тебе я письмо
О том, что июнь загоревший целует черешни,
Луна круглолицая смотрит в речное трюмо,
И мысли мои, час от часу, всё более грешны.
Мне грустно, не скрою, ведь с кем-то ты ходишь в кино,
В подушку уткнувшись, мечтаешь о ком-то, – не знаю.
Так дико ревную – становится курам смешно,
И я непомерно страдаю и скорбно вздыхаю...

И что тебе это признанье – водицы глоток?
Жемчужина редкая, может быть, счастья крупица?
Так нет же! Согретый ладонью руки пятачок,
Монетка из меди,.. тобою приручена птица.
К окну поднеси, отпусти, чтоб познала рассвет,
Багряный закат, песню ветра, туман, солнца блики...
Изменится жизни привычной центральный сюжет,
Всё станет светлее и ярче. И дни – яснолики!

17.06.2019

св,  кн."Листая память",  кн."Авт.пер.6",  ус

-----


       НЕВІДПРАВЛЕНИЙ ЛИСТ

На щось ще надіюсь, пишу тобі ніччю листа
Про те, що вже червень, засмаглий, цілує черешні,
А місяць у річку вдивляється – і неспроста,
Й думки мої линуть до тебе, і грішні, й безмежні.
Так сумно буває – ти ходиш із кимось в кіно,
І мрієш про неї –  в подушку уткнувшись, страждаю.
Так дико ревную – аж кури сміються давно,
Нудьгую без тебе, терзаюся, гірко зітхаю...

Признання моє що для тебе – водички ковток?
Перлина безцінна, чи може, блаженства краплина?
На жаль, ні!.. Зігрітий долонею лиш п’ятачок,
Монетка із міді,.. приручена пташка невинна.
То ж краще її відпустить на світанку в вікно,
Щоб сонячні відблиски вгледіла, сизі тумани,
Тоді і життя ногу вставить свою в стремено,
Дні стануть світлішими, швидше загояться рани.

14.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус