746. В преддверии дождя
Продрогший тополь вздрогнул у окна.
Он скрипом ветки брал одну лишь ноту,
Но от неё страдала тишина.
Ей всё казалось, что скребут по нервам,
Что небо уронило синеву.
Встревожена, печаль лилась по венам
И оседала на траву-канву,
Чтоб вечер ткал ажурные узоры,
И силуэты мраком вышивал,
Но грянули вдруг ангельские хоры,
И дождик каплями стаккато отыграл.
12.04.2019
св, кн."Листая память", кн."Авт.пер.6", ус
-----
НАПЕРЕДОДНІ ДОЩУ
Колючий вітер визвав непогоду.
Здригнулася тополя за вікном.
Скрип гілки брав одну протяжну ноту,
То ж тиша розпрощалася зі сном.
Їй все здавалось, що шкребуть по нервах,
Що синь небес пропала наяву.
Стривожено печаль текла по венах
І осідала на траву-канву,
Щоб вечір ткав причудливі узори,
Ще й мороком завзято вишивав,
Та задзвеніли серафимські хори,
І дощик краплями стаккато відіграв.
10.03.2026
кн."Авт.пер.6", кн."Затишшя...", ус
Свидетельство о публикации №126041607892