745. В плену прощания

Когда, сорвавшись, падала звезда –
Не загадал заветного желания.
Как раненая птица без гнезда,
Душа в рассвет ко мне – без колебания.
Но опоздал: пылал вовсю закат.
Лазурь испачкала охра кровавая.
И твой, с утра ещё потухший, взгляд
Перехватила осень шепелявая.
Угасли, боль познавшие, цветы:
Безмолвные забылись обещания.
Мои глаза кричали от беды,
Совсем не принимая слов прощания...

07.04.2019

св,  кн."Листая память",  кн."Авт.пер.6",  ус


-----


   В ПОЛОНІ ПРОЩАННЯ

Коли, зірвавшись, падала зоря –
Не загадав бажання аніякого.
Мов птаха без гнізда, із пустиря,
В світанок мій ввірвавсь – до раю явного.
Та запізнився: вечір догорав.
Охра кривава всю блакить заляпала.
І погляд твій, що зранку десь блукав,
Піймала осінь й листячком зашамкала.
Зів’яли квіти всі від гіркоти:
Забулися обіцянки поквапливі.
Кричали мої очі від біди –
Слова прощання сипались образливі...

09.03.2026
 
кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус