741. По кругу ведьминому...

Полгода странной тишины,
Настоянной на страхе боли...
За грусть – всего лишь полцены,
И то по чьей-то глупой воле.
События все – чередой.
Кому там до тебя есть дело?
Тихонько заросло травой,
Что отцвело и отгорело.

И дни – размерены, тихи.
И ночи – без тоски-печали.
Рождаются во сне стихи,
Чтоб снова чувства оживали.
По кругу ведьминому жизнь...
И снова приближаюсь к Небу.
Судьба коварная – держись!
Привычно преподносит ребус.

25.03.2019

св,  кн."Стихи...",  кн."Авт.пер.6",  ус


-----


    ПО КОЛУ ВІДЬМИНОМУ...

Пів року тиші без вини,
Без мук, настояних, та болю...
За сум – всього лиш пів ціни,
І врівноваженості – вволю.
Життя подіями рясне.
Кому до тебе яке діло?
Вже заросло травою все,
Що відцвіло і відгоріло.

І дні – розмірені, ясні.
І ночі – без жури-печалі.
Вірші з’являються у сні,
Щоб почуття возвисить сталі.
По колу відьминому все...
До Неба знову наближаюсь.
Стихійно доля піднесе
Нове кохання... Прислухаюсь...

07.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя...",  ус