735. Поезд жизни

Мы в поезд жизни сели –
      и понеслись качели!
А он себе несётся
      в заоблачную даль.
Мелькают канители,
      мгновением – недели...
Без устали, усердно
      жизнь давит на педаль.

Спешим куда-то с детства –
      ох, нам бы оглядеться!
Но, обретя идею, –
      обречены судьбой.
Немерено желаний,
      напрасных ожиданий...
И никуда не деться:
      вся жизнь – за суетой.

Но поезд мчится дальше,
      ускорив обороты,
Вокруг одни заботы –
      не вечен счастья плен.
Минуя повороты,
      стремятся в Лету годы.
И если жизнь без фальши –
      то путь – благословен.

22.12.2015

св,  кн."Стихи...",  кн."Авт.пер.6",  ус


------

    ПОТЯГ ЖИТТЯ

Ми в потяг долі сіли,
      у той, в який хотіли,
І зразу ж він понісся
      аж у захмарну даль.
Неділі мелькотіли,
      безпечно дні летіли...
Життя без втоми, ревно
      давило на педаль.

Хотілося забутись,
      а нам би озирнутись!
Ми, ціль в житті знайшовши, –
      весь час рвемось вперед.
Бажання перевзуті,
      очікування здуті...
Та ще й зневіри люті:
      життя – ніяк не мед!

Мчить потяг долі далі,
      у безвість, якнайдалі.
А навкруги – турботи
      й тривоги каламуть.
Та є картини й кращі,
      коли багато вдачі.
Якщо життя без фальші –
      благословенна путь!

01.03.2026

кн."Авт.пер.6",  кн."Затишшя..."