733. Не буду пить хотеть!
как старенькая лежачая бабушка просила своих родных подать воды, а те не обращали на неё внимания.
Моя сестра тогда в приступе гнева сказала: – А я, когда состарюсь, не буду пить хотеть!
* * *
Не стать обузою ни детям бы, ни мужу,
Ни людям, что живут вокруг меня.
Терзаюсь, страх свой вытащив наружу,
И без волнений не проходит дня.
Такая жизнь порой замысловата!
Живу в любви и нежности сейчас.
С годами, может, стану виновата,
Не удостоюсь лишней пары фраз.
Тогда не буду пить хотеть нисколько!
О светлом вспомню – и не голодна!
Мне в прошлое моё вернуться б только,
Где радость жизни – там я не одна!
Там – молодость. И счастье, и веселье.
А в будущем – неясность, мрак и мгла.
Не буду пить хотеть! Явлю терпенье.
Не надо подавать!.. не надо зла...
20.06.2016
св, кн."Стихи...", кн."Авт.пер.6", ус
------
НЕ БУДУ ХОТІТИ ПИТИ!
Не стати б тягарем ніколи дітям,
Чи іншим, щоб не мучилась рідня.
Терзаюся, налякана старінням,
Живу з цим страхом, потайним, щодня.
Така буває доля в нас строката!
Це зараз я живу, немов в раю.
А згодом – і невгодна, й винувата!..
Як бути, відстороненій, в строю?
Тоді води я не захочу зовсім,
Бо пам’ять юності насичує сповна!
Там почуття гарцюють в серці босі
І радість від життя – я не одна!
Там – молодість. І щастя, і проміння...
В майбутньому ж – неясність, сіра мла.
Води не попрошу! Явлю терпіння.
Не подавайте пить!.. не треба зла...
28.02.2026
кн."Авт.пер.6", кн."Затишшя...", ус
Свидетельство о публикации №126031401775